Створюємо рівноправні партнерства між громадами

Сьогодні партнерства між громадами часто виходять далеко за межі суто культурного обміну. Вони уособлюють колегіальне консультування, взаємний обмін знаннями та досвідом, зміну точок зору та сталий місцевий розвиток. Глобальні структурні нерівності, такі як переважаючий дисбаланс сил, зумовлений ролями «донора» та «реципієнта» в рамках співробітництва задля розвитку, колоніальне минуле та стереотипи мислення, що з нього випливають, продовжують створювати виклики для муніципальних партнерств. Для того, щоб партнерська робота мала стійкий вплив на політику розвитку, важливо, щоб партнерство було організовано на рівноправній основі і щоб обидві громади брали в ньому активну участь. Тож які конкретні кроки можуть зробити залучені особи, щоб створити рівноправне партнерство?

Навіть у глобально взаємопов'язаному світі зберігаються структурні нерівності та дисбаланс відносин. Так, знанням, які має Глобальна Північ, часто невиправдано надається вищий статус, ніж знанням Глобального Півдня. Оскільки країни Глобальної Півночі мають, як правило, у своєму розпорядженні більше фінансових ресурсів, то це може проявлятися і в муніципальних партнерствах, наприклад, при прийнятті рішень про зміст партнерської роботи або при виборі громади між кількома громадами Глобального Півдня, які зацікавлені в партнерстві, а також при перевірці дотримання вимог в рамках фінансування проєктів. Це може ще більше посилювати наявний дисбаланс відносин.

Тому важливо усвідомлювати ці глобальні відносини й враховувати їх у партнерській роботі. Слід уникати спекуляцій щодо інтересів і мотивів партнерських громад. Може бути так, що громада орієнтується на уявні інтереси муніципалітету-партнера, не вступаючи з ним у прямий, відкритий обмін думками. В кожній громаді існують різні точки зору і (владні) позиції, тому не кожна заява є репрезентативною. Тому особливо важливо приділити достатньо часу, щоб дізнатися про інтереси, політичні орієнтири, існуючі плани розвитку та очікування партнерської громади і порівняти їх з інтересами та очікуваннями власної громади. Зрештою, лише проєкт, який базується на потребах обох громад-партнерів і добре інтегрований у відповідний місцевий контекст, може мати актуальність і вплив на розвиток.

На індивідуальному рівні також важливо усвідомлювати, чи не є власні висловлювання несвідомо дискримінаційними або сексистськими. Часто за цим стоять структурні моделі мислення, які не є індивідуальними, а ґрунтуються на сприйнятті суспільства в цілому, що склалося історично, наприклад, на основі припущень про реальне життя в партнерській громаді. Такі моделі мислення слід рефлектувати, наприклад, в рамках міжкультурного тренінгу, щоб уникати їхнього використання в партнерській роботі, а натомість, відкривати нові перспективи для мислення і дій.

Взаєморозуміння, повага та відкритість є невід’ємними складовими максимально рівноправного партнерства. Політичні структури, обов'язки та процеси прийняття рішень мають бути взаємно прийнятними та базуватися на взаємній повазі. Це також включає взаємну повагу до власної відповідальності, наявних планів і стратегій розвитку та потенціалу залучених громад, а також намагання зрозуміти різні місцеві реалії і розробити конкретні підходи, адаптовані до них. Особливо важливим є діалог з різними дійовими особами з партнерської громади: слід з’ясовувати інтереси, ставити запитання і свідомо слухати, не роблячи прямих оцінок і не порівнюючи почуте із своєю власною ситуацією. Рішення, які добре працюють в одній громаді, не можуть бути перенесені один в один, але повинні бути ретельно вивчені на предмет їхнього потенціалу для адаптації в іншому контексті. Тут також можуть мати значення ті муніципальні структури, які відрізняються від структур вашого муніципалітету, наприклад, у відношенні до місцевих повноважень та ландшафту дійових осіб.

Тому, особливо на початку партнерства або нового партнерського проєкту, важливо приділити достатньо часу для того, щоб зрозуміти існуючі структури та методи роботи в партнерській громаді або в країні-партнері. (Відповідну інформацію про муніципальні структури управління в Німеччині можна знайти в кінці цієї статті в розділі «Додаткова інформація»).

Під час особистих зустрічей слід враховувати культурні особливості та зважати на протокольні питання, такі як відповідний одяг або порядок привітання. Якщо можливо, слід збирати разом дійових осіб зі схожими функціями.

Муніципальне партнерство об'єднує велику кількість різних дійових осіб, інтересів, потреб, очікувань та цілей. Спільне та своєчасне визначення цілей, заходів та методів роботи створює основу для партнерської роботи та надає йому спільний напрямок. З цією метою, наприклад, можна укласти спільну декларацію або угоду, в якій визначаються цілі, теми і тип партнерства (наприклад, офіційне партнерство або проєктне партнерство). В інтересах рівноправного партнерства слід прагнути фахового обміну між партнерами, який виходить за рамки простого переказу грошей та/або товарів і досвіду з Півночі на Південь. Взаємний обмін знаннями та досвідом також дає можливість ознайомитися з рішеннями та досвідом інших муніципалітетів, краще зрозуміти глобальні взаємозв'язки і використовувати їх на місцевому рівні в інтересах сталого розвитку. Тому партнерська робота повинна також охоплювати теми, в яких німецькі муніципалітети можуть вивчати досвід і знання муніципалітетів-партнерів і отримувати з цього переваги.

При створенні нового партнерства та розробці нового партнерського проєкту може бути особливо корисним створення мапи (mapping) дійових осіб або аналіз стейкхолдерів, що дає змогу  отримати загальне уявлення про суб'єктів, які прямо чи опосередковано залучені до партнерської роботи або на яких вона може впливати. На основі цього має сенс спільно визначити, хто, коли і як має бути залучений до партнерської роботи або поінформований про неї.

Слід також на ранній стадії з'ясувати очікування від партнерства та від громади-партнера, зафіксувати їх у письмовому вигляді, регулярно переглядати і, за необхідності, коригувати. Ставлячи запитання про очікування, можна перевірити, чи сумісні інтереси громад-партнерів і чи можна визначити з них спільні цілі. Таким чином спільно визначається і фіксується, яка особа або громада можуть зробити внесок у реалізацію очікувань і цілей. Для цього підходить матриця RACI, яку можна використовувати для визначення ролей та обов'язків.

Особливим викликом для рівноправного партнерства в рамках фінансованих партнерських проєктів є існуюча ієрархія «донор-реципієнт». Це призводить до структурної залежності у поданні заявок та реалізації проєктів, зокрема, коли заявки на фінансування можуть подавати лише німецькі громади. Внаслідок цього створюється підзвітність «з Півдня на Північ». Муніципалітети повинні усвідомлювати цю структурну залежність і відкрито говорити про неї, оскільки вона притаманна існуючим механізмам фінансування. Тим не менш, тут також є простір для дій, щоб формувати успішні партнерські проєкти в якомога більш рівноправний спосіб.

Важливо досягти домовленостей на ранній стадії, ще до подання заявки, починаючи з розробки концепції проєкту. Навіть якщо громади «Глобального Півдня» не можуть самостійно подати офіційну заявку на фінансування, така заявка повинна бути складена разом обома громадами і ґрунтуватися на потребах, що мають відношення до політики розвитку. Для того, щоб визначити обов'язки на ранній стадії і створити зобов'язання для всіх сторін, між муніципалітетами-партнерами має бути укладена проєктна угода у формі приватно-правового договору. Це також підкреслює, що обидві громади несуть однакову відповідальність за успіх спільного партнерського проєкту. Передумовою для цього є надання німецькими муніципалітетами своїм партнерам усієї важливої інформації про організацію та умови фінансування відповідною мовою. Для партнерських проєктів, що фінансуються SKEW, наявний відповідний переклад. Для подання заявки доцільно організувати спільні консультаційні зустрічі у формі відеоконференцій або подібних заходів.

Важливо домовитися про чіткий розподіл повноважень і відповідальності за партнерську роботу і в межах залучених громад. У кожній громаді має бути призначена основна контактна особа, до якої звертатиметься партнерська громада і яка забезпечуватиме комунікацію. Для того, щоб співпраця була максимально рівноправною, з обох сторін мають призначатися особи одного рівня або із схожими повноваженнями.

Збереження робочих структур, незважаючи на політичні зміни та кадрові перестановки, може бути забезпечене шляхом прив'язки партнерської роботи до функцій (посад), а не до окремих осіб, наприклад, до наявних структур (робочих груп) у громаді. В ідеалі, слід залучати як рівень фахівців (різні спеціалізовані відділи), так і політичний рівень (наприклад, мерів, депутатів, «традиційних лідерів»), а також, якщо це можливо, інших муніципальних дійових осіб, щоб забезпечити належну і якомога більш широку організацію партнерської роботи в довгостроковій перспективі. Організації громадянського суспільства, які вже мають давні контакти з партнерською громадою, також можуть бути залучені до співробітництва. Вони часто надають підтримку завдяки своїм знанням структур і процесів у Німеччині.

Довірлива та надійна партнерська робота вимагає відкритої та прозорої комунікації між громадами та дійовими особами. Першим кроком має бути спільне визначення робочої мови. За потреби можна визначити і залучити людей, які можуть надати мовну підтримку. Професійний усний переклад особливо доцільний для поглибленого обміну досвідом, щоб усі учасники могли брати участь на рівних.

Необхідно дізнатися про звичні канали комунікації громади-партнера, зрозуміти і поважати їх. Слід спільно визначити канали комунікації (наприклад, електронна пошта, телефон, SMS/месенджери, соціальні мережі або відеоконференції). Важливо враховувати різні рамкові умови (наприклад, обмеження на використання певних каналів зв'язку або часті перебої в електропостачанні), а також можливі культурні відмінності (наприклад, ступінь формальності або важливість усного та писемного мовлення).

Мова є виразом і носієм культури. Слід визнавати і брати до уваги культурні аспекти, які суттєво впливають на комунікацію. У Німеччині, наприклад, спілкування часто буває дуже прямолінійним, що може бути розцінене як неввічливість. Тому, якщо ви маєте сумніви, запитайте, перш ніж певним чином інтерпретувати висловлювання чи поведінку. Тут також може допомогти рекомендація щодо вашого власного стилю спілкування (наприклад, звичний ступінь прямолінійності).

Не лише комунікація в межах партнерства, але й інформування про роботу партнерства має бути організоване в дусі максимально рівноправного партнерства. Колоніальна спадкоємність зберігається в мові і може також слугувати для проведення кордонів між «нами» та «ними». Тому дуже важливо критично осмислювати зміст і мову, які використовуються у звітах про партнерство, проєкти й заходи. Замість того, щоб відтворювати стереотипи, слід подавати максимально диференційовану картину партнерської громади та її діяльності. Слід уникати поверхневого висвітлення без відповідного інформаційного наповнення. Особи та посади мають зазначатися на одному рівні (наприклад, не так: «Мер Y зустрічається з делегацією з X»). Слід використовувати цитати дійових осіб партнерської громади, дотримуючись авторських прав на зображення та текст (що особливо важливо для дійових осіб у Німеччині).

В ідеалі, інформаційна робота щодо партнерства повинна проводитися спільно, щоб повідомлення подавалося разом з партнерською громадою, а не про неї.