Інтеграція та реабілітація: як німецькі громади допомагають українським партнерам підтримувати внутрішніх переселенців

«Коли ж повномасштабна війна Росії в Україні таки розпочалася, перші, хто прийшли на допомогу, - це були саме німецькі партнери з Гуденсберга», - додає пані Микитка. «На наступний день після початку війни нам подзвонили з Гуденсберга і спитали, як ми почуваємося і чим можна нам допомоги».

Одним з ключових питань було розміщення внутрішньо-переміщених осіб у Щирці. У перші два місяці великої війни до Щирця приїхало 1200 біженців, тобто 12% від населення селища. Українці з інших регіонів їхали до Львова, бо вважали його безпечнішим. «Багато людей думали, що Західна Україна - то надійний тил», - пояснює Ірина Микитка. Зі Львова до сусіднього Щирця люди приїжджали як індивідуально, так і цілими автобусами. На стадіоні «Арена Львів» був розташований найбільший штаб розміщення біженців, і звідти людей скеровували до інших населених пунктів. За словами пані Микитки автобуси з біженцями приїжджали цілодобово.

«Коли почали прибувати біженці, то все, чим ми могли допомогти, - це було те, що ми отримали від нашого німецького партнера Гуденсберга. Це була величезна підтримка. Вони надсилали нам допомогу, а ми їхали до кордону з Польщею і там забирали її. Допомога була дуже вчасною і дуже потрібною. Вона давала нам надію, що ми впораємося з проблемою», - згадує Ірина Микитка.

Д-р Еберхардт Кеттлітц, координатор з політики розвитку громад з Гуденсберга розповідає, що від початку великої війни Гуденсберг відправив до Щирця понад 50 автомобілів з допомогою. У перші ж дні російського наступу місцева громадська організація оголосила збір пожертв і речей. Півмільйона євро - це приблизна сума, в рамках якої Щирець протягом наступних місяців отримав допомогу від німецького партнера. Адміністрація міста Гуденсберг сприяла процесу: надала у користування склади для збору та зберігання речей, допомагала у спілкуванні з митницею.

«Значною мірою саме завдяки допомозі від німецького партнера ми змогли якісно прийняти таку велику кількість біженців», - наголошує пані Микитка. Щирець облаштував тимчасові місця перебування, лікарню, школи, дитячі садочки, будинки культури тощо. «Ми отримували від друзів з Гуденсберга все, що було нам потрібно, щоб забезпечити базові потреби людей, які тікали від війни: доступ до їжі та гігієни. Це були консерви, супи, теплий одяг, речі для ночівлі, засоби гігієни і медикаменти», - згадує з вдячністю Ірина Микитка.

Нині більшість внутрішньо-переміщених осіб вже поїхали зі Щирця: частина повернулася до себе додому, в інші регіони України, частина - поїхала далі у напрямку Західної Європи, дехто переїхав до інших міст Івано-Франківщини і Закарпаття. У Щирці нині проживає лише 200 переселенців, всі вони мешкають у приватному секторі. Більшість вже адаптувалися на новому місці, отримують фінансову допомогу від держави. Приблизно 60% з цих людей вже знайшли роботу. «Попри це, перед громадою Щирця досі постають суттєві виклики: допомогти решті біженців із працевлаштуванням, допомогти із соціальною адаптацією, забезпечити психологічну реабілітацію», - наголошує Ірина Микитка. Вона пояснює, що «більшість з цих людей втратили житло, матеріальні цінності, втратили свою домівку. Їхній емоційний стан дуже складний, тому ми вважаємо, що медична і соціальна реабілітація цих людей - один з ключових пріоритетів для Щирця».

Гуденсберг допомагає адміністрації Щирецької громади забезпечувати якісну підтримку і реабілітацію внутрішньо-переміщених осіб, а також місцевого населення і інших українців, які цього потребують. Зокрема, завдяки партнерству з Гуденсбергом буде реконструйовано і модернізовано лікарню у Щирці. Проєкт передбачає реконструкцію даху будинку, утеплення стін та гідроізоляцію фундаменту. «Після завершення модернізації, будівля стане більш „екологічно стійкою“ і потребуватиме менше нафти та газу для обслуговування», - пояснює д-р Кеттлітц.

Реконструкція лікарні відбуватиметься за підтримки Федерального Міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини через Engagement Global в рамках проєкту сталого муніципального розвитку Nakopa - розповідає д-р Еберхардт Кеттлітц. Загальний бюджет проєкту - 291 тисяча євро, з них 250 тисяч - це грант від Engagement Global, а решта - власні кошти селищної ради Щирця. Зараз партнери з Гуденсберга та Щирця працюють над проєктно-кошторисною документацією, а безпосередня модернізація будівлі запланована на 2024-2026 роки.

Це вже не перший проєкт співпраці в рамках партнерства між Щирцем і Гуденсбергом, що отримав фінансову підтримку німецького уряду через Engagement Global. У 2019-2020 роках було перебудовано каналізаційний колектор. Стару будівлю адміністрації Щирця, в якій не було санітарних вузлів, підключили до водопостачання і каналізації. Після цього збудували каналізаційний колектор та проклали каналізаційні труби. Проєкт завершили вчасно, втім, через коронавірус та повномасштабну війну запуск колектора відтермінували. Нині відбувається діагностика і підключення господарств до колектора. Бюджет проєкту - 275 тисяч євро, понад 90%  суми профінансувало Федеральне Міністерство економічного співробітництва та розвитку Німеччини через Engagement Global, решту - Щирець і Гуденсберг.

Д-р Кеттлітц і пані Микитка охоче діляться секретами успішної співпраці і порадами, як розбудувати стале партнерство. Д-р Кеттліц рекомендує «багато спілкуватися один з одним, мати багато терпіння і бажано хороших перекладачів, або ж використовувати технічні засоби для спілкування і перекладу. У різних країнах різні закони, зокрема, закони у сфері будівництва, а також часто різні уявлення про те, яким має бути проєкт, тому спілкування - дуже важливе».

При цьому д-р Кеттліц щиро рекомендує німецьким і українським громадам у разі потреби обов’язково звертатися до команди Engagement Global. «На будь-якому етапі, від пошуку потенційного партнера до реалізації спільних з українською стороною проєктів, у Engagement Global та SKEW вам завжди допоможуть. Там працюють дуже професійні і доброзичливі люди, які завжди дадуть хорошу пораду», - каже Кеттлітц.

Пані Микитка з Щирця також наголошує на тому, що важливо щиро спілкуватися з партнерами. Вона розповідає, що спілкується з колегами з міст-партнерів щоденно, подекуди кілька разів на день. «Людські контакти, люди, з якими ти співпрацюєш - це те особливе, що запам’ятовується назавжди. Йдеться не просто про партнерів, це наші великі друзі, певною мірою - наша родина», - додає вона.

Аналогічний виклик, прийняти велику кількість біженців від війни, постав і перед містом Радомишль, що на Житомирщині. Бойові дії відбувалися у 30 кілометрах від Радомишля. Тож з початком великої війни до громади приїхало понад 5000 внутрішньо-переміщених осіб, а це приблизно п’ята частина усього населення Радомишля разом із сусідніми селами. Людей розселяли по школах, кожен староста села у Радомишльській громаді підготував місце для прийому переселенців. Місцеві жителі теж відкрили двері своїх осель. Великий удар прийняла на себе і місцева лікарня: туди відправляли на лікування поранених.

Олена Яцьківська, начальниця відділу економічного розвитку Радомишльської міської ради, за великою вдячністю розповідає про те, як в таких непростих умовах її громада системно і оперативно отримувала допомогу від німецького партнера, міста Ліндлар. Партнерство з Ліндларом розпочалося відносно нещодавно, влітку 2022 року. «Місто Ліндлар шукало схожу громаду-партнера в Україні, і за порадою звернулося до Engagement Global», - згадує мер німецького міста д-р Людвіг Георг. Радомишль і Ліндлар мають багато спільного: співставну кількість населення, розмір території, схожу природу і привабливість для туристів тощо. З літа 2022 року Ліндлар регулярно постачав допомогу українському партнеру, зокрема, транспорт, вироби медичного призначення, генератори тощо.

«Перший проєкт, який громадам вдалося спільно реалізувати, - це був шкільний автобус. Потреба у такому автобусі у Радомишлі була гострою: на початку великого вторгнення громада віддала наявні автобуси на потреби Збройних Сил України, тоді як дітей із сіл потрібно щодня довозити до школи. Ми пояснили це німецьким партнерам, і вже незабаром отримали автобус», - згадує Олена Яцьківська.

Згадка про цей автобус зараз є для д-ра Георга одним із найяскравіших спогадів про партнерство. «Ми невелика громада, у нас є не так багато персоналу. Коли ми змогли доставити цей автобус, це було символом того, що ми можемо зробити більше, можемо допомогти ще», - розповідає д-р Георг.

А пані Яцьківська з теплотою згадує, як мер Ліндлара особисто їздив з Німеччини до Франції на своєму авто (дорога тривала 5 годин), щоб привезти звідти два потужних генератори, які були тоді дуже потрібні у Радомишлі. «Ці французькі генератори виявилися набагато вищої якості, ніж решта, які є у розпорядженні нашої громади. Зараз один з цих генераторів забезпечує безперебійну роботу нашого водоканалу».

За фінансової підтримки Engagement Global Ліндлар і Радомишль реалізували вже 6 проєктів в рамках Фонду підтримки малих проєктів. Окрім автобусу, Радомишль отримав від німецької громади 4 автомобілі. «Серед них - два автомобілі швидкої допомоги, та автобус для соціального центру, який розвозить допомогу певним категоріям громадян в Радомишлі і також може розвозити гуманітарну допомогу у межах громади. Час від часу транспорт, наданий Ліндларом, використовується і для інших потреб громади. Наприклад, доставляє гуманітарну допомогу українським військовим у Донецькій та Луганській області та перевозить труни з тілами загиблих під час війни», - розповідає Олена Яцьківська.

«Після того, як вдалося успішно реалізувати малі проєкти співпраці, прийшло усвідомлення того, що можна зробити якийсь проєкт, який матиме більш сталий ефект», - каже д-р Георг. Тож зараз Ліндлар і Радомишль подають заявку на більший та триваліший проєкт сталого муніципального розвитку (Nakopa). В рамках цього проєкту вони сподіваються покращити енергоефективність міської лікарні Радомишля. «Втрати енергії у цій лікарні дуже великі, тому з точки зору піклування про екологію там потрібна модернізація», - наголошує д-р Георг.

Пані Яцьківська добре розуміє, що масштабні проєкти рівня Nakopa є складними у плануванні і реалізації, що передбачає значне операційне навантаження на громаду-партнера у Німеччині. Від імені Радомишля вона висловлює велику подяку меру Ліндлара та його колегам за готовність, і бажання витрачати свій час, і зусилля на реалізацію таких проєктів. «Проєкт Nakopa, на який ми подаємо заявку, - це найвищий рівень співпраці між партнерами. Якщо ми отримаємо таку можливість, це буде непросто, але це буде для нас дуже хорошим досвідом», - наголошує Яцьківська.

У своїх німецьких партнерів Радомишльська громада черпає натхнення і ентузіазм для розвитку міста і підтримки втікачів від війни. Таких у громаді зараз залишилося близько 2000, їх заохочують займатися підприємницькою діяльністю. Так, восени 2022 року у Радомишлі розгорнули бізнес-хаб, де навчають і консультують підприємців щодо того, як писати грантові заявки, подаватися на гранти і відкривати власний бізнес. Хаб відкрили завдяки підтримці програми U-LEAD з Європою та Посольства США в Україні. «Спершу місцеві підприємці мали певну недовіру до цієї ідеї, але коли перший підприємець зміг отримати фінансування від держави завдяки таким порадам, зацікавленість у консультаціях значно зросла», - розповідає Олена Яцьківська.

Наразі бізнес-хаб у Радомишлі допоміг понад 30 проектам залучити грантове фінансування. «Серед місцевих проєктів, які отримали підтримку, - відкриття магазину, надання освітніх послуг, облаштування пасіки, виробництво борошна тощо. Навіть під час війни ми започатковуємо нові бізнеси. Нині у наших планах - розширити послуги бізнес-хабу», - додає пані Яцьківська.

Секрет успіху своєї громади у налагодженні міжнародної співпраці Олена Яцьківська бачить у проактивному підході адміністрації Радомишля. «Моя порада всім громадам, які хочуть розширити міжнародну співпрацю, -  брати ініціативу у свої руки. Зараз є багато різноманітних форумів, де громади можуть брати участь. Я дуже рекомендую відвідувати такі форуми», - говорить вона. Окрім цього, пані Яцьківська радить завжди мати напоготові кілька ідей проєктів, які громада хотіла б реалізувати, і пропонувати їх, якщо потенційний партнер має зацікавленість у співпраці.

Д-р Георг також відзначає, що адміністрація Радомишля чітко пояснює свої потреби і добре їх аргументує, а це допомагає у пошуку коштів. «Адміністрація німецької громади може допомогти саме завдяки пожертвам. Тож моя рекомендація українським громадам - на конкретних прикладах пояснювати, що вам потрібно, наприклад, потреби школи чи лікарні», - додає він.

Німецьким громадам, які знаходяться у пошуку громади-партнера в Україні, д-р Георг з Ліндлара рекомендує звертатися до Engagement Global: «Це правильна адреса і правильний крок. Якщо Ви звертаєтеся до команди (проекту, SKEW – прим.ред), то отримуєте високі шанси знайти справжнє партнерство».

Д-р Еберхард Кеттлітц з Гуденсберга рекомендує українським громадам «відправляти до Німеччини «амбасадорів» України», щоб налагоджувати контакти і розповідати про реальне життя в Україні зараз. Він вважає, що українцям потрібно розповідати німцям особисті історії, які завжди мають більший вплив, ніж репортажі у медіа“. Д-р Кеттлітц наголошує, що бачить серед німецьких громад велике бажання допомогати Україні, але часто німецька сторона не знає, з чого почати. Тож такі «візити амбасадорів» можуть допомогти налаштувати мости між громадами України та Німеччини.

Керівниця проєкту «Муніципальні партнерства з Україною» Сервісної служби «Міста в Єдиному Світі» (SKEW) організації Engagement global Олена Овчаренко пояснює, що SKEW може фінансувати подібні поїздки делегацій для знайомства і обміна досвідом. «Часто партнерам потрібен час, щоб придивитися один до одного. Тому я дуже рекомендую ознайомчі поїздки, адже під час такого візиту цілі команди з потенційних міст-партнерів можуть зустрітися, познайомитися і напрацювати теми для подальшої співпраці».

Для українських і німецьких громад, які хочуть розвивати вже започатковане партнерство, існує низка інструментів підтримки, пояснює Олена Овчаренко. Ці інструменти фінансуються Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини. «Фонд малих проєктів, який передбачає заявки на суму до 50 тисяч євро, був максимально спрощений під час повномасштабної війни Росії і адаптований до потреб України в таких умовах. Саме в рамках таких проєктів німецькі громади можуть робити запит на термінову допомогу для своїх партнерів в Україні. Такі проєкти мають бути реалізовані упродовж року», - розповідає пані Овчаренко.

Проєкти сталого муніципального розвитку Nakopa - це більш складні проєкти, які можуть тривати до трьох років. «Такі проєкти обов’язково мають містити компонент, який сприяє сталому розвитку, наприклад, підтримка екології, стале поводження зі сміттям, облаштування водопостачання тощо. Також це можуть бути проєкти, пов’язані з відбудовою України. Такі проєкти передбачають фінансування до 250 тисяч євро, але якщо партнерство нове та не дуже досвічене, ми рекомендуємо починати з менших бюджетів, наприклад, до 100 тисяч. При цьому при оцінці заявок обов’язково враховуватиметься досвід конкретного партнерства».

Наостанок хочеться зазначити слова д-ра Георга, мера Ліндлара: «Україна бореться за всіх нас. Демократія і свобода - це наша мотивація допомагати». Щира вдячність німецьким партнерам за підтримку у цій боротьбі завжди відчувається у спілкуванні з українськими громадами.

Авторка: Емілія Дєнєжна, написано у листопаді 2023