В очікуванні холодної зими: як німецькі громади допомагають партнерам забезпечити світло і тепло

40 будинків - повністю зруйновано, ще 340 - суттєво пошкоджено. Таких наслідків зазнала Білогородська громада Київської області після часткової окупації та регулярних обстрілів російської армії 2022 року. Окрім цього, тут зіткнулися з тривалими відключення світла і електрики, що в холодну пору року також означало перебої з теплом і водопостачанням. У Білогородській громаді проживає близько 25 тисяч осіб. Торік пережити зиму українцям допомогло, серед іншого, партнерство з німецьким містом Ломен.

Співпраця між українською та німецькою громадами почалася тоді, коли місто Ломен після початку повномасштабної війни росії прийняло біженців з Білогородки. Спочатку німецькі партнери допомагали українській громаді з найнеобхіднішим, зокрема, надали для роботи комп’ютерну техніку замість пошкодженої росіянами. Далі зосередилися на системній підтримці в сфері енергетики.

Ломен допоміг Білогородській громаді встановити сонячні теплові пакети на дитячих школах і садках. До складу цих пакетів входили сонячні панелі, бойлери об’ємом 300 літрів та прилади для функціонування системи. Нині ці сонячні пакети дозволяють заощаджувати від 50 до 80% на постачанні гарячої води, залежно від кількості сонячних днів на рік. Окрім того, тепер навіть за відсутності струму дитячі садочки і школи можуть користуватися водою і каналізацією. Окрім цього, Ломен допоміг забезпечити Білогородську громаду кількома електрогенераторами.

Зараз Ломен і Білогородська громада ведуть перемовини щодо встановлення сонячних панелей над комунальними будівлями, щоб обслуговувати каналізаційно-насосну станцію. Така станція дозволить майже половині громади мати воду і каналізацію, навіть коли у селі немає струму. Адже використання генераторів дороговартісне і пальне може скінчитися.

Голова Білогородської громади Антон Овсієнко щиро вдячний партнерам з Ломена та німецькому суспільству за допомогу у забезпеченні стабільності у постачанні електрики і тепла у його громаді. За словами Овсієнка, німецькі партнери завжди на зв’язку і готові почути про потреби громади.

Так само оперативно на потреби Гірської сільської громади намагаються реагувати і партнери з німецького міста Ферштеттен, розповідає голова Гірської сільської ради Роман Дмитрів, і висловлює щиру подяку за підтримку. Гірська громада розташована у Київській області, неподалік міжнародного аеропорту Бориспіль (не працює з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну). У ній проживає близько 6 тисяч людей. Громада прийняла багато внутрішньо-переміщених осіб: нині переселенці становлять близько 12 відсотків усього населення.

Торік Ферштеттен надав українському селу два генератори, один з яких передали місцевій пожежній охороні. Інший запускає газовий котел, завдяки якому працює критична інфраструктура. В очікуванні цьогорічного осінньо-зимового сезону українська громада планує також отримати від німецьких партнерів генератори і намети для облаштування пунктів обігріву.

До холодної зими 2023-24 у Гірській громаді готуються серйозно. Бензинові генератори, щоб забезпечити електрикою критичну інфраструктуру села, вже є в наявності. Але, за словами Романа Дмитріва, є велика потреба у тому, щоб забезпечити альтернативне джерело енергії для критичної інфраструктури громади. Це і газові генератори, які можна використовувати, якщо не має доступу до пального, і сонячні панелі для роботи котельних. Також в умовах повномасштабної війни Дмитрів бачить значну потребу встановити сонячні панелі на вежі зв’язку, адже зв’язок та інтернет - критично важливі, щоб не опинитися в інформаційному вакуумі.

А почалася співпраця між Гірською громадою та Ферштеттеном з діалогу пожежної охорони: українська делегація їздила і Німеччину вивчати закордонних досвід облаштування місцевої пожежної охорони. Партнери допомогли не лише досвідом, але і пожежним автомобілем, спецодягом, шоломами. А нині у Гірській громаді росте яблуня з Ферштеттена, і цьогоріч з неї вже зірвали перше яблуко.

Співпраця та дружба між пожежниками дала поштовх і для партнерства між крайсом (районом - прим. автора) Рендсбургом-Екенферде та Чернівецьким районом. Чернівецький район знаходиться на заході України, недалеко від Румунії, тут знайшли прихисток багато внутрішньо переміщених осіб з різних регіонів України.

«Торік партнерств з Рендсбургом-Екенферде без перебільшення допомогло пережити холодну зиму,» - розповідає Карина Юріїв, заступниця голови Чернівецької районної держадміністрації. Через постійні бомбардування росією української інфраструктури енергетична мережа України не витримувала, тому тепло і світло регулярно відключали. Без електрики неможливо було купити продукти у магазині, придбати ліки, подзвонити рідним або скористатися інтернетом. Генератори з Німеччини допомогли громадам Чернівецького району забезпечити електрикою найвразливіші верстви населення.

Томас Ферсте, керівник відділу по роботі з молоддю і сім’єю крайсу Рендсбург-Екенферде, особисто був в Україні двічі і на власні очі бачив зруйновану інфраструктуру і труднощі, з якими стикаються 650 тисяч жителів Чернівецького району. Зокрема, у цих поїздках він супроводжував гуманітарну допомогу від німецького партнера: загалом було доставлено 8 генераторів, чимало пауербанків та зарядних станцій. Ці генератори під час збою живлення забезпечували електрику у будинках для людей похилого віку, у багатьох школах, в інклюзивному центрі для дітей з особливими потребами, в інтернаті, де розмістили внутрішньо-переміщених осіб, і в сільських амбулаторіях.

Ще один генератор, отриманий від німецьких партнерів, використовувався у Пункті Незламності при Чернівецькій адміністрації. Коли у районі по 10-12 годин було холодно і не було струму, у такому пункті будь-хто міг зігрітися, випити гарячого чаю та зарядити мобільний телефон.

«Наразі Рендсбург-Екенферде готує ще один пакет допомоги для Чернівецького району, до якого, зокрема, увійдуть генератори для будинку людей похилого віку або школи, та водонагрівачі,» - розповідає Томас Ферсте. Представник німецької громади наголошує: наразі допомагаємо українським партнерам як можемо, а вже після завершення війни будемо повномасштабно обмінюватися досвідом між громадами.